Економіка, Новини

Експертка назвала “недоробки” закону про концесії

Керуючий партнер юридичної компанії LeGrant Тетяна Титаренко зазначила, що Закон “Про концесії” №155-IX передбачає багато позитивних законодавчих новел, однак деякі з них у подальшому можуть потребувати доопрацювання. Про це вона написала у колонці “Порты Украины”.

На думку експертки, у законі є “певні недоробки, які несуть в собі потенційні ризики для концесіонера”.

“Перш за все, уваги заслуговує питання реалізації концесійного проєкту. Одним з етапів такої реалізації є, зокрема, проведення оцінки впливу на навколишнє середовище. Цей обов’язок покладено на концесіонера безпосередньо після підписання концесійного договору. Зазначений порядок створює певні ризики: зробивши вагомий внесок для досягнення перемоги в концесійному конкурсі, концесіонер може бути фактично позбавлений можливості реалізувати проєкт через відсутність позитивного висновку з оцінки впливу на навколишнє середовище. Тому за таких умов залучення фахівців у галузі екологічного законодавства при оцінці потенційної участі у концесійному конкурсі буде не зайве”, – написала вона.

Окрім того, Титаренко відзначила, що у якості державної підтримки законом передбачене будівництво об’єктів суміжної інфраструктури за рахунок державних або комунальних підприємств, господарських товариств, 100% статутного капіталу яких належить державі або територіальній громаді, аде жодним спеціальним актом чинного законодавства України такий вид держпідтримки не визначений.

Серед ризиків вона також виділила можливість зміни умов виконання положень концесійного договору концесіонером.

“Статтею 36 Закону “Гарантії прав концесіонера” визначено, що обов’язок держави застосовувати до концесіонера законодавство, чинне на момент прийняття угоди про концесію, не поширюється на зміни законодавства в галузях оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку і охорони навколишнього середовища, ліцензування, правил надання суспільно значущих послуг на ринках у стані природних монополій. Чи може інвестор розраховувати, що за ті 10-50 років, на які він підписує договір, законодавство в цих галузях не зміниться таким чином, що це призведе до збитків або просто унеможливить виконання умов договору? Питання, скоріше, риторичне”, – написала експертка.

Утім, за її словами, частково цей ризик нівелюється статтею 27 “Зміна та припинення концесійного договору” у поточній редакції: “У концесійний договір можуть бути внесені зміни або він може бути достроково припинений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду або арбітражу в разі істотного порушення іншою стороною зобов’язань, визначених концесійним договором, або в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися у процесі укладання концесійного договору, і в інших випадках, які передбачені концесійним договором”.

“Тобто фактично законодавець залишив можливість зміни умов договору для концесіонера. Але виключно шляхом суду або арбітражу”, – пояснює Титаренко.

За її словами, цікавим є положення ст.36, яким визначається, що концесіонер може бути наділений спеціальними або ексклюзивними правами, які пов’язані з реалізацією проєкту, що здійснюється на умовах концесії.

“Однак у тексті законопроєкту немає визначення, що таке спеціальні або ексклюзивні права. Тому чи буде ця норма працювати і чи не буде вона одночасно нести ризик для концесіонера у вигляді порушення прав інших потенційних інвесторів, сказати поки однозначно неможливо”, – додає керуючий партнер юридичної компанії LeGrant.

Нагадаємо, 3 жовтня парламент ухвалив у другому читанні та в цілому законопроєкт про концесію, який передбачає умови залучення приватного капіталу до управління держмайном. 18 жовтня Президент України Володимир Зеленський підписав Закон “Про концесії”.

Читайте також: У МІУ узгодили перелік залізничних вокзалів, які можуть передати у концесію