Олег Пендзин
виконавчий директор Економічного дискусійного клубу
В АТ “Укрзалізниця” заявили, що планується підвищення тарифу на вантажні перевезення з початку 2024 року. Необхідність підняття тарифу аргументували зростанням індексу цін виробників промислової продукції (ІЦВ) в 2023 році. Також, в майбутньому, розглядається можливість привʼязки індексації тарифів до ІЦВ. Наскільки це доречно?
ІЦВ — це один з елементів формування інфляційних процесів. До прикладу, якщо ви виробляєте сталь, то кінцева вартість вашої продукції залежить від динаміки цін на сировину та на інші матеріальні складові, які використовуються у виробництві. А також на енергоресурси та перевезення. Інакше кажучи, індекс цін виробників — це показник середнього рівня зміни оптових цін на сировину, матеріали та товари у вашому виробництві.
Тобто, якщо зросте ціна на перевезення сировини, то на певний відсоток зросте й ІЦВ. А якщо тариф на перевезення прив’язаний до ІЦВ, то…
Прив’язуючи тариф до індексу цін виробників, УЗ створює постійний кумулятивний ефект. Такий собі Perpetuum Mobile (вічний двигун – ред.). Виходить так: УЗ піднімає вартість вантажних перевезень. Сировину везти стає дорожче, тож на певний відсоток зростає індекс цін виробників. Відповідно, УЗ знову піднімає вартість перевезення, адже ціна на перевезення прив’язана до ІЦВ, і так по колу.
Виходить, що прив’язуватись до ІЦВ недоречно?
Є дві діаметрально протилежні підходи до цього питання. Якщо ми Укрзалізниця — то для нас це доречно. Прив’язка до ІЦВ — це механізм, який дасть можливість в реальному часі постійно збільшувати тариф. А чим більше заробить компанія, тим більше коштів витратить на свої потреби. Це оновлення рухомого складу, ремонт інфраструктури тощо. Там дуже багато речей, які вимагають грошей. Інший підхід до питання: ми ж розуміємо, що УЗ — це яскравий приклад державної монополії. Що там всередині робиться з рухом коштів? Наскільки прозоро ці питання вирішуються?… Вся ситуація з перевізником набагато глибша і складніша, ніж просто питання підняття тарифу. У нас на ринку немає конкурентів УЗ. Скільки поставить, стільки платити і будете.
Тобто в нашій ситуації треба чимшвидше лібералізувати ринок, допустити приватну тягу тощо?
Так. І питання індексації тарифів відпало б само собою. Якщо буде конкуренція — ніяких індексів не потрібно буде. Гра буде йти по інших принципах. Буде декілька операторів, і ціна буде формуватися саме в процесі конкуренції. А прив’язки до індексів — це прерогатива монополій. Тобто тих, хто безальтернативно пропонує якусь послугу. На мій погляд, першочергово треба все ж таки проводити лібералізацію цього виду діяльності. А вже потім повертатися до питань ціноутворення на залізничні перевезення. Я взагалі проти прив’язки до будь-яких індексів чи механізмів постійного підвищення тарифів. Ми говоримо про індекс цін виробників. Але ж це миттєво перетворюється в інфляцію. Адже інфляція — це індекс цін споживачів. Це те, що ми купуємо. А якщо індекс цін виробників росте, то росте і вартість тих продуктів, що ми з вами потім купуємо в магазині. Тобто, якщо ІЦВ, наприклад, 20%, то готуйтеся, що інфляція найближчим часом складе мінімум 17—18%. Тому, якщо УЗ буде постійно підвищувати тариф на розмір ІЦВ, вона цим самим буде провокувати як ріст самого ІЦВ, так і інфляції.
Чи взагалі можливо створити якийсь окремий індекс виключно для АТ “Укрзалізниця”, на який можна буде обʼєктивно орієнтуватися в питаннях зміни тарифів на залізничні вантажні перевезення, де виключити вплив тарифів УЗ на формування цього індексу?
Ні. Питання тарифоутворення для державної природної монополії завжди буде містити соціально-політичний аспект. Тому, для того, щоби не робити цей вид діяльності заручником від політичних впливів, треба максимально приватизувати його. Так у державній власності має лишитися те, що не підлягає приватизації. Наприклад — колія. Або забезпечення безпеки та диспетчеризація руху. А от тяга, вагонна складова, вокзали, ремонтні підрозділи — їх приватизація зніме питання про необхідність пошуку спеціального індексу для Укрзалізниці.
