Костянтин Гапій
аналітик
Рішення АТ «Укрзалізниця» використовувати власні вагонні візки 1435 мм виключно під перестановку власних вагонів однозначно є зловживанням монопольним становищем.
Послуга надання візків у користування та її вартість визначена Збірником тарифів, нормативно-правовим актом, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а саме підпунктом 7.2 пункту 7 розділу ІІІ:
«7.2. За користування візками при перестановці завантажених і порожніх власних та орендованих вагонів нараховується збір у розмірі 24,6 грн за один візок за добу. Збір оплачується власником або орендарем вагона.»
Слід зазначити, що в Збірнику тарифів визначено, що державні регульовані тарифи встановлюються в тому числі і на роботи і послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього збірника. З чого випливає, що вартість надання візків у користування є державно регульованою.
В свою чергу, пунктом 1 статті 12 розділу III Закону України “Про ціни і ціноутворення” визначено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Тут під визначенням «товар» слід розуміти, що це продукція, роботи, послуги, матеріально-технічні ресурси, майнові та немайнові права, що підлягають продажу/реалізації.
З огляду на положення чинного законодавства можна точно стверджувати, що послуга УЗ з надання візків у користування є монопольною, а її вартість — державним регульованим тарифом. Тому рішення АТ «Укрзалізниця» використовувати власні вагонні візки 1435 мм виключно під перестановку власних вагонів — це використання монопольної послуги з метою надання переваги своєму рухомому складу, або, простіше кажучи, зловживання монопольним становищем.
Також суперечливо та маніпулятивно виглядають заяви менеджменту АТ “Укрзалізниця” щодо розмежування послуги з перестановки візків та послуги з надання візків у користування, мовляв перша — це дійсно монопольна послуга та здійснюється за державно регульованою ціною, а інша — ні. Адже як перша, так і друга послуга визначені Збірником тарифів в розділі ІІІ, і з точки зору чинного законодавства вони обидві є державно регульованими.
Взагалі з прийняттям такого рішення відбувся цікавий випадок, якого за моєї памʼяті раніше ніколи не було. По суті, зараз УЗ виключно за своїм рішенням припинила надавати монопольну послугу за державною регульованою ціною, тобто не змінила методологію обчислення вартості або розподілу послуги, як це робилося раніше з іншими послугами, а саме відмовила в наданні послуги.
Така ініціатива вкотре підтверджує, що УЗ використовує монопольне становище з метою надання переваги парку своїх вантажних вагонів перед іншими власниками. В даному випадку це вже відбувається майже без приховування такого факту.
