Олександр Ткачук: вигода від співпраці Deutsche Bahn і Укрзалізниці залежатиме від поставлених завдань
Інтерв'ю, Новини

Олександр Ткачук: Залізнична галузь не має проблем

Олександр Ткачук: вигода від співпраці Deutsche Bahn і Укрзалізниці залежатиме від поставлених завдань

 Олександр Ткачук
Голова залізничного комітету УЛА

Які, на вашу думку, основні топ-проблеми в залізничній галузі, що негативно впливають на ведення вашого бізнесу та потребують найшвидшого вирішення?

Залізнична галузь не має проблем. Проблеми мають стейкхолдери української залізниці, серед яких вантажовласники, пасажири, працівники залізниці, оператори та інші. Характер проблем різний, але їх об’єднує наступне.

  • Необов’язковість. Тобто наявність договірних відносин із залізницею зовсім не гарантує отримання послуги. Це стосується як надання вагонів під навантаження, так і вчасної доставки вантажу; як схоронності вантажу, так і проведення ремонтів вагонів. Договір чи нормативно-правовий акт виявляються формальностями і не захищають інтереси контрагента залізниці, та, в той же час, їх суворо дотримуються, коли йдеться про відстоювання «інтересів» залізниці. Зміна формального підходу в практичний потребує додаткових витрат.
  • Непостійність. Українська залізниця є залежною від політики. Зміна влади, зміна груп політичного впливу завжди призводять до встановлення нових правил/порядків. Частота таких змін збільшується останнім часом. Проте не завжди є зрозумілою логіка нововведень чи зміна працюючих інструментів.
  • Негнучкість. Здорові ініціативи, інновації, сучасні ІТ- та технологічні рішення не знаходять відповідної підтримки на залізниці. Називаючись «бізнесом», на практиці залізниця демонструє «високі» стандарти чиновницької бюрократії і спотворює поняття клієнтського сервісу та конкуренції з іншими видами транспорту.

Вирішення цих проблем, як системних, потребує значних зусиль та ресурсів. Простіше обговорювати hard-проблеми, такі як наявність палива, тяги, рухомого складу, коштів, тобто операційні проблеми топ-менеджменту залізниці.

Які фактори в минулому сприяли виникненню цих проблем?

Українська залізниця втілює в собі ряд функцій, які мали б бути розділені, а саме: політичну, господарську та регуляторну. Ці функції часто підміняються одна одною, хоча є взаємовиключними в більшості випадків.

Залізниця є стратегічним підприємством в першу чергу через вплив на економіку країни, а не, наприклад, перевезення військових. Вплив або залежність від гірничо-металургійного комплексу, агрокомплексу, хімічної, будівельної галузі відіграють на кожному етапі історії свою роль. Оскільки залізниця є державним активом з єдиною офіційною ціллю фінансувати коштами бюджет, або будувати державі «незалізничні» об’єкти, то, в свою чергу, вона в різні періоди історії ставала непрямим податковим агентом на користь впливових ідей.

Світова практика доводить, що за існування великої кількості акціонерів, основні бенефіти від бізнесу отримують управляючі органи, так звані економічні агенти, для яких власний зиск на першому місці. Тому й українська залізниця, маючи в акціонерах населення України, є привабливим активом для економічних агентів, що й відображається постійною політичною боротьбою за вплив на це підприємство.

Які зміни мають відбутися в галузі задля сприяння вирішенню цих проблем?

Залізнична галузь, як система, може зазнати кардинальних змін за умови зміни основних цілей та правил гри, про які мають домовитись основні стейкхолдери (як це відбулось у 2000 році). Приватизувати залізницю, впровадити приватну тягу, законсервувати інфраструктуру тощо – кроки, які не призведуть до зникнення політичного впливу на залізничну галузь. Але саме воля та домовленість осіб, які знаходяться поза межами залізничної системи, але мають вплив на її цілі та мету, можуть змінити галузь.
Годинні розмови, дискусії, консультації всередині системи можуть вирішити точкові питання у взаємовідносинах залізниці зі стейкхолдерами, але не змінять самої системи. Але ж залізниця – це інфраструктурна система з власними особливостями, які ігноруються.

Чи користується АТ «УЗ» своїм монопольним становищем при оперуванні вантажними вагонами? Як саме?

Монопольне становище будь-якого бізнесу – це природне бажання. Залізниця, як природний монополіст, буде завжди декларувати схильність до конкуренції, у той же час максимально використовуючи монопольне становище.
Нічого не змінюється і при оперуванні вантажними вагонами. Ненадання тяги приватному вагону, конвенції на рух, бездіяльність у випадках розукомплектування та інші інструменти тиснуть на приватних операторів.
Хоча саме необов’язковість, непостійність та негнучкість залізниці призвели до появи експедиторів, операторів, приватних перевізників, які в будь-який спосіб намагаються компенсувати вантажовласнику незручності залізниці.