Юрій Щуклін
експерт з логістики, член комітету з логістики Європейської Бізнес Асоціації
Зміну Укрзалізницею правил доступу до євроколії з 1 жовтня не можна назвати інакше ніж примусом до купівлі вагонів Укрзалізниці. Цей крок перевізника суперечить задекларованим намірам України імплементувати європейські норми у сфері залізничного транспорту. Зокрема, ще під час підписання Угоди про Асоціацію з ЄС у 2014 році Україна мала відповідно до статті 4 Директиви ЄС 2001/14 запровадити недискримінаційний доступ до залізничної інфраструктури перевізникам усіх форм власності. Проте замість євроінтеграційної реформи відбувається протилежне: Укрзалізниця використовує всі доступні лише їй ресурси інфраструктури, зокрема інформаційної, у своїй конкурентній боротьбі.
Коли інфраструктуру для конкурентних переваг створює для себе підприємство-рівноправний учасник ринку, це є нормальним. Але ж функціонери Укрзалізниці використовують для конкуренції власність держави, саме ту інфраструктуру, до якої Європа спонукає нас зробити доступ недискримінаційним. Напрошується питання до голови правління УЗ та уряду: так що, ми уже відмовились від руху в ЄС?
Дії Укрзалізниці з обмеження доступу до державних євровізків приватним перевізникам і розподіл послуг з переставляння вагонів на євровізки на аукціонах можуть призвести до зростання вартості користування іноземними вузькоколійними вагонами.
Якщо це рішення не буде переглянуто, якщо зараз не запрацює новий зерновий коридор і сухопутні шляхи залишаться єдиним робочим варіантом експорту, тоді рівень цін на іноземні вузькоколійні вагони, якими до сьогодні користувався наш виробник, завтра буде таким, яким його «розгонять» на аукціонах. Адже євровізків є лише на 900 вагонів, і якщо Укрзалізниця за звичним способом виставлятиме їх на аукціон дрібними партіями, то природно, що ми розігріємо вже європейські ціни на вузькоколійні вагони.
Це справить на ринок той самий ефект, коли Укрзалізниця показала румунським перевізникам, що можна не відповідати за терміни доставки вантажів. Можна просто «гратися» зі швидкістю — оголошуючи фактичну швидкість руху нормативно, узаконювати простій вагонів, адже чим гірше їдуть вагони, тим більше вам заплатять за їхню оренду. Найгірше, що за цим принципом монополіст так само може обмежити доступ до будь-якої залізничної інфраструктури загального користування і перетворити її на окремий елемент перевезення, за який треба змагатись на аукціоні. І за цей аукціон знову-таки заплатять коштами з кишені українського виробника.
