Польські металургійні заводи бояться конкуренції з Україною і вимагають захистити внутрішній ринок від української сталі. Про це пише Rail.insider із посиланням на LIGA.net.
Польські виробники сподіваються, що Україна ще багато років буде спрямовувати матеріали здебільшого на внутрішній ринок для відновлення. В іншому випадку дедалі більше української сталі надходитиме на ринок і їхнім металургам буде складно конкурувати через ціни.
Польські сталеливарні компанії страждають від низького попиту, що призводить до фінансових проблем: багато з них зафіксували збитки. У цьому контексті збільшення імпорту металопродукції з України створює їм додатковий головний біль.
За перші сім місяців 2024 року імпорт готової металопродукції з України в Польщу становив 627 тис. т, що означає зростання на 56% рік до року.
«Зростання імпорту зафіксоване за усіма основними товарними групами й було особливо великим — на цілих 65% — у сортовому прокаті, виробництво якого переважає у Польщі», — розповів президент Торгово-промислової палати сталі Польщі Мирослав Мотика.
Збільшення українського імпорту помітне також у сегменті плоского прокату і напівфабрикатів.
«Україна практично захопила наш ринок товстолистового прокату і напівфабрикатів. Тому ми закликаємо уряд вжити заходів у межах ЄС, які переглянуть доступ до ринку також для українських виробників. Допомагати їм під час війни треба, але не коштом нашого ринку», — сказав президент металургійної компанії Cognor Пшемислав Штучковський.
Він пропонує подумати про квоти на продукцію з України для окремих країн Євросоюзу.
Мирослав Мотика також апелює до уряду: «Україна є найбільшим постачальником сталі у Польщу з-за меж Євросоюзу і посідає друге місце загалом після Німеччини. Посилення конкуренції з боку українських виробників може ускладнити відновлення прибутковості польських компаній і вплинути на стабільність усього сталеливарного сектору».
Він додав, що інвестиції українських виробників сталі в оновлення заводів потенційно можуть суттєво вплинути на польську металургію, яка стикається з величезною проблемою декарбонізації.
