Вітчизняні виробники здатні забезпечити локалізацію у будівництві дизельного вантажного локомотива на рівні 55%. Так народний депутат, заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський прокоментував Укрінформу угоду про закупівлю АТ «Укрзалізниця» 40 дизельних локомотивів Wabteс, пише Rail.insider.
«Справді, Україна сьогодні не виробляє вантажних локомотивів. І очевидно, що за наявної потреби їх мусимо закуповувати за кордоном. При цьому в нас є повноцінна галузь транспортного машинобудування і є значна кількість виробників різних компонентів, з яких складається готовий локомотив. Загалом українська промисловість здатна забезпечити локалізацію локомотива на рівні 55%. Це станом на сьогодні», — сказав Дмитро Кисилевський.
Він додав, що за наявності плану розвитку цей показник можна було б довести і до більшого, і в перспективі мати внутрішнє виробництво локомотивів.
Нардеп зазначив, що українські виробники (серед яких переважно приватні, але є й кілька державних підприємств) наразі працюють, зокрема і на експорт, постачаючи свою продукцію світовим виробникам залізничного рухомого складу.
«Тобто наші компанії не просто гіпотетично можуть виробляти складові для локомотивів, вони вже експортують за кордон свою продукцію, мають сертифікати від іноземних компаній, для них це звична діяльність», — наголосив народний обранець.
Йдеться про виробників кабельно-провідникової продукції, систем пожежогасіння та кондиціонування, литва, осей, коліс, підшипників, металу, світильників, термодатчиків, амортизаторів, запірної арматури і ще безлічі інших найменувань, з яких, за оцінками Дмитра Кисилевського, можна зібрати приблизно половину локомотива.
Як порахував депутат, за умови локалізації на рівні хоча б 30–40% до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та зборів повернулося б приблизно 500 млн грн.
«Якщо угода у 156 млн доларів, з яких українських компонентів було б вироблено, припустимо, на 52 млн доларів, тобто третина, бюджети б могли отримати додаткових надходжень у вигляді податків десь 500 млн грн», — зауважив він.
Дмитро Кисилевський підкреслив, що відсутність в озвученому контракті УЗ вимоги щодо хоча б мінімальної локалізації є «незрозумілою» і потребує уточнення.
«Я планую підготувати депутатське звернення і спробую дізнатися умови цього контракту. І намагатимуся різними шляхами пропонувати сторонам почати розмову про те, щоб у межах його виконання була передбачена локалізація. Мені здається, це було б логічним для всіх сторін», — додав депутат.
Він переконаний, що американські партнери також зацікавлені не лише у прямій підтримці України у вигляді коштів, а й готові допомагати нам ставати економічно самодостатніми. Зокрема і з суто прагматичних причин, розраховуючи на те, що Україна, відновивши свій економічний потенціал після перемоги, почне повертати борги.
«Іноземні партнери дають нам чіткі сигнали про те, що ми маємо ставати більш економічно самодостатніми і закривати все більше потреб власними силами. Єдиний спосіб це зробити — самим почати заробляти більше грошей. Іншого шляху заробити, ніж через промисловість, немає. Тому в розмовах з ними ми чуємо сприйняття і політики «зроблено в Україні», і політики локалізації. Вони розуміють, що це стратегічно — в їхніх інтересах», — упевнений нардеп.
Тому партнери відкриті для діалогу щодо розвитку саме виробництва, а не лише щодо залучення кредитів, уточнив він.
Як повідомлялося раніше, з січня 2024 року мінімальний рівень локалізації під час публічних закупівель продукції машинобудування в України підвищився з 15 до 20%.
