Думка, Рухомий склад

Володимир Даценко: Ремонт старих тепловозів УЗ розкішніший за Ferrari

Володимир Даценко, експерт “Ліги антитрасту”, екскерівник проєкту «Zалізниця без корупції», випускник та колишній співробітник УкрДАЗТ

90% тягового рухомого складу Укрзалізниці – це стара радянська техніка. Здається, УЗ одна з останніх залізниць, яка експлуатує тепловози 2ТЕ10 з двигунами Д100. Це найперша серійна лінійка тепловозних дизелів у Радянському Союзі. Вона розроблена ще в 40-х–на початку 50-х років минулого століття (точніше не розроблена, а скопійована з ще більш старого американського дизеля Fairbanks-Morse). Тобто цій технології вже понад 70 років.

Але, попри колосальну застарілість техніки, Укрзалізниця не квапиться модернізувати її.

Одним із найбільш масштабних питань є модернізація маневрових локомотивів. Джерело фото: Trainpix.

Здавалось б все просто – всі держави Східної Європи пройшли шлях модернізації старої радянської техніки до сучасних технологій. Це і модернізація М62 сучасними дизель-генераторними установками в Угорщині та Польщі, модернізація 2ТЕ116 в Прибалтиці, оновлення ЧМЕ3 у більшості країн експлуатації.

Навіть приватні власники локомотивів в Україні давно почали переходити з ремонту старих вузлів і систем на їх заміну сучасними аналогами.

Історія про те, що це дороге рішення, на яке в УЗ немає коштів, відпадає одразу ж, коли подивишся на те, за якою ціною закуповуються запчастини до старої техніки.

Наприклад, тут компанія купує шестерні вагою 40 кг для дизель-поїзда Д1 по 170–200 тис. грн. за штуку з ПДВ…

Сталева шестерня по ціні б/в автомобіля?

Якщо зібрати двигун 12VFE дизель-поїзда Д1 із запчастин, які купує Укрзалізниця, то вийде, що він дорожчий за двигун аналогічної потужності від Ferrari. А ця відома італійська компанія збирає свою продукцію вручну в дуже обмеженій кількості. Тому двигуни коштують в рази дорожче, ніж будь-які серійні аналоги на ринку.

Приміром, ціна двигуна Ferrari 12V, потужністю 665 к.с. становить близько 500 тис. грн. Загальна ж вартість запчастин для одного двигуна 12VFE дизель-поїзда Д1 (потужність 730 к.с.), за цінами на тендерах УЗ могла сягати близько 5 млн грн. Таким чином, двигун старенького дизель-поїзда, виробництво якого припинилося ще 30 років тому, коштує в 10 разів дорожче за найсучасніший двигун спорткару, розроблений за останнім словом техніки.

Також можна згадати, як УЗ купувала  колінчасті вали за ціною цілого нового сучасного двигуна такої ж потужності.

Просто уявіть собі скільки десятків разів “прикурили” на вартості цих запчастин.

Ремонт старої радянської техніки – це не просто розкіш, а надто дороге задоволення. Якби можна було поставити двигуни Ferrari на українські дизель-поїзди і тепловози, то це було б в десятки разів дешевше, ніж ремонтувати їх запчастинами, які постачаються з шаленими корупційними відкатами…

Попри всі плани із закупівлі нових локомотивів, навіть у випадку їх повної реалізації, УЗ не вирішить проблему тяги.

По-перше, зовсім не порушується питання пасажирських тепловозів (ТЕП70 і М62 навіть і ремонтувати вже нічим).

По-друге, лишається парк в 1500 одиниць маневрових тепловозів ЧМЕ3, на яких тримається вся вивізна і маневрова робота залізниці. ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» вже давно не ремонтує, а реставрує ці локомотиви. Нічого нового там немає навіть після капітального ремонту в обсязі КРП.

По-третє, Укрзалізниця вже створила “зоопарк” тягового-рухомого складу, купуючи по кілька одиниць нових локомотивів в останні 20 років (ДЕ1, ДС3, ТЕП150, 2ЕЛ5, ТЕ33АС і т. ін.). А чим більше серій локомотивів, тим гірше їхній сервіс і ремонт.

Тому питання модернізації і уніфікації наявної техніки лишається відкритим. Але хто має цим займатися? І чи є кому займатися технічними проблемами в Укрзалізниці?