Закон України “Про залізничний транспорт України”
Зараз можна розповідати, що у відсутності закону “Про залізничний транспорт України” винна пандемія та повномасштабна війна. Але ми повинні розуміти — хаос, що триває на залізниці, влаштовує багатьох. В тому числі і найбільші компанії, які користуються послугами Укрзалізниці. Бо коштом державного ресурсу тарифи на залізничні перевезення є суттєво нижчими, ніж мали б бути, тож можна отримати додаткову перевагу щодо собівартості власної продукції при її експорті або при виробництві товарів в Україні. Тому я б дуже хотів вірити, що закон нарешті буде ухвалений, і що в ньому буде відображено ті позиції, які будуть задовольняти і Укрзалізницю, і бізнес.
Завдяки збалансованому закону український перевізник зможе закласти підвалини і стати локомотивом української економіки. Але, чесно кажучи, у мене є серйозні сумніви щодо цього, дивлячись на теперішній стан справ в компанії.
Лібералізація залізничних перевезень
В нинішньому стані не буде зацікавлених заходити на український ринок в контексті створення локомотивної тяги чи оператора пасажирських перевезень. Це більше фантазії, а не реальне планування. Після війни — теоретично це все відбудеться. Але не зараз. В цих реаліях компанія могла б сконцентрувати увагу на майбутньому. Але я так і не почув чіткої відповіді щодо розвитку залізничної мережі по Україні. Я не почув відповіді щодо створення потужностей для потреб УЗ. Це і про виробництво вагонів, і про виробництво локомотивів. Хто їх буде виробляти? Які типи локомотивів ми будемо використовувати? Ми не можемо дозволити собі зоопарк на залізничній колії, коли у нас там буде по 5-10 різних виробників. Це дорого і складно як обслуговувати, так і експлуатувати… Зараз треба, щоб Укрзалізниця, Міністерство відновлення та Верховна Рада спільними зусиллями нарешті фіналізували і проголосували відповідний закон, який буде відповідати вимогам ринку. В законі про залізничний транспорт має бути стратегічне бачення, адже цей закон не на один рік. Це на 5-10 років.
Правильно буде, якщо Укрзалізниця запропонує своє бачення розвитку компанії, яке буде підтримане урядом. І під це має бути знайдений ресурс як з боку держави, так і з боку наших європейських партнерів, які під час цієї війни побачили, що найдієвіший транспорт (у випадку як вантажних, так і пасажирських перевезень) є залізниця. Я вважаю, що УЗ має використати транспортно-логістичний підхід Європейського Союзу. Адже в Україні так само залізниця стане ключовим перевізником як людей, так і вантажів. Ну і, звісно ж, пріоритет також має бути в розвитку електрифікованих залізничних перевезень.
Анбандлінг
Час, поки триває війна, має бути використаний для підготовки правильного бачення процесу анбандлінгу. Коли я був міністром, ми цей підхід пропагували і розпочали сам процес. Адже було і перетворення держкомпанії в більш-менш нормальну корпорацію і з наглядовою радою, і з багатьма іншими речами. Це був початок анбандлінгу. На жаль все забуксувало ще до початку повномасштабної війни. Але час цієї війни все одно не варто гаяти. Його має бути використано саме на підготовку до анбандлінгу, на максимальну дискусію як всередині України, так і за межами країни з реальними фахівцями в галузі. А далі, розуміючи, який фінансовий ресурс у нас є, яка буде конкурентна ситуація на ринку, ми повинні все-таки процес анбандлінгу завершити. Я переконаний, що в Укрзалізниці є достатньо ресурсу, щоб стати провідною залізничною компанією Східної Європи. За протяжністю залізничних шляхів і за кількістю рухомого складу ми однозначно серед лідерів в Європі. І нам обов’язково треба використати цю перевагу, навіть враховуючи той факт, в якому стані знаходиться компанія сьогодні.
