Статті

Українське зерно перевозитимуть усім світом

Світ серйозно занепокоєний загрозою голоду в частині країн, передусім Африки, через блокаду морських портів України. Отже, нині на рівні різних держав та міжнародних організацій активно пропонуються шляхи експорту зерна з України в складних умовах війни, яку розв’язала Росія. Rail.insider спробував узагальнити цю інформацію.

У будь-якому разі, одна з провідних ролей в організації експорту українського зерна, а його необхідні обсяги вже в найближчі місяці (до збору нового врожаю) оцінюються у близько 20 млн т, належатиме залізничному транспорту.

У меншій мірі це стосуватиметься варіанту виходу із ситуації, пов’язаної з розблокуванням вітчизняних морських портів. Цей шлях нині обговорюється на міжнародному рівні. Сутність його в тому, щоб усунути блокаду морських гаваней російським військово-морським флотом. З боку США вже пролунали заяви про готовність надати для цього відповідні ракетні комплекси.

Далі, як передбачається, судна з зерном зможуть рушити традиційними маршрутами під конвоєм, імовірно, військових кораблів НАТО. Однак тут можлива ще проблема із часом на розмінування припортових акваторій Чорного моря.

Всі інші варіанти передбачають доставку зерна переважно залізничним транспортом, а також баржами по Дунаю до морських портів європейських країн.

Про свою готовність допомогти Україні вже заявили чимало урядів країн ЄС. Це, зокрема, Литва, Латвія, Польща, Румунія, Болгарія. Серед крупних європейських морських портів, які пропонується задіяти у перевезеннях – Клайпеда (Литва), Констанца (Румунія), Варна (Болгарія), Рига (Латвія), Гданськ (Польща), Трієст (Італія).

 

Терниста дорога до європейських портів

У числі найбільших портів Європи за обсягами вантажів мінімум чотири порти, які розглядаються як ворота для експорту українського зерна (Трієст, Гданськ, Клайпеда, Констанца). Джерело – Євростат.

Якщо взяти порти країн Балтії, то найкоротший шлях до них пролягає через Білорусь. Він з технічної точки зору найпростіший через те, що вагони на цьому маршруті не потрібно переставляти з одної ширини колії на іншу або перевантажувати. Отже, такий варіант пропонується, зокрема, на рівні ООН.

Проте Білорусь є поплічницею держави-агресорки та плацдармом для російських військ. РФ же, в свою чергу, вже відзначилася крадіжками українського зерна на окупованих територіях. Отже, навряд чи можна гарантувати схоронність вантажів. І на це звернув увагу, зокрема, представник Литви в Єврокомісії.

До того ж, як повідомлялося раніше, нині перевезення між Україною та Білоруссю неможливі технічно через руйнування інфраструктури.

Водночас є обхідні маршрути. Про перспективність та економічну доцільність перевезень через Польщу нещодавно заявив очільник Литовських залізниць Егідіюс Лазаускас.

Нагадаємо, що найбільшим у Литві є порт Клайпеда.

Альтернативним пунктом призначення для транспортування українського зерна є порт Констанца у Румунії. Наразі в цьому напрямку спостерігається бум інтересу з боку вантажовідправників. Черга із зерновозів на прикордонному українсько-румунському переході перевищує 80 днів. Перевезення до Румунії здійснюються як напряму, так і транзитом через Молдову. Тут також спостерігається значне зростання вантажопотоку.

Загалом є проблема неготовності прикордонних переходів та загалом інфраструктури сусідніх країн ЄС до різкого зростання обсягів роботи. Проте спільними зусиллями вантажопотік потроху вдається збільшувати.

Якщо у березні експорт зерна через сухопутні переходи становив 416 тис. т, то у квітні вже 638 тис. т. За словами відповідального за логістику члена правління АТ «Укрзалізниця» Вячеслава Єрьоміна, компанія планує досягти експорту 1,5 млн т зерна впродовж 3–4 місяців, тобто фактично до осені – сезону збирання нового врожаю.

Звісно, цього замало для перевезення всього обсягу наявного зерна. Отже, розглядається питання перевалки баржами по Дунаю. ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» нещодавно успішно провело 12 аукціонів щодо послуг із перевезення зернових вантажів власним флотом з портів Рені та Ізмаїл. Далі вони мають прямувати до портів Румунії та Болгарії (зокрема, йдеться про річкові порти Сілістра та Русе). Українське Дунайське пароплавство для цього додатково ввело в експлуатацію 23 баржі.

Про можливість допомоги в організації таких перевезень заявляв і керівник уряду Канади.

За підсумками квітня українські порти на Дунаї наростили перевалку вантажів майже вчетверо порівняно з лютим поточного року – до 850 тис. т. За прогнозами Мінінфраструктури та Адміністрації морських портів України, перевалку планується наростити до 1–1,2 млн т.

Ще частину зерна перевозять автотранспортом. Однак тут є проблема з дефіцитом пального, а також збільшенням черг на кордоні.

Таким чином, якщо вдасться реалізувати плани, Україна загалом зможе наростити експорт зерна приблизно до 3 млн т на місяць. До широкомасштабної війни цей показник перевищував 5 млн т.

 

Що роблять на залізниці

Основні питання, що наразі обговорюються залізничниками з колегами із сусідніх країн, – можливість прямування європейською територією українських вантажних вагонів, переставлених на візки іншої ширини колії. Адже у європейських перевізників, як наголошують в УЗ, не вистачає вагонів-зерновозів.

Питання габаритів рухомого складу не таке просте, адже залізнична інфраструктура у ЄС в останні роки зазнала суттєвих змін. Тож важко сказати, чи пройдуть українські зерновози безпечно повз, наприклад, нову пасажирську платформу.

Найбільше просунулися у питанні узгодження габаритів із залізничниками Угорщини, які попередньо першими погодили полігон курсування вагонів з перестановкою візків. На черзі – Польща та Словаччина.

На часі також питання можливості відновлення роботи прикордонного переходу з Румунією Ділове—Валя-Вішеулуй. Окрім того, незабаром можуть почати працювати із зерновими вантажами переходи Рава-Руська—Верхрата (Польща) та Ужгород—Матевці (Словаччина).

Триває робота щодо спрощення та зменшення часу на проходження контрольних процедур на кордоні, організації цілодобової роботи на ряді прикордонних переходів, будівництва нових терміналів для зберігання та перевантаження зерна.

Планують розвивати перевезення також партнери з числа європейських перевізників. Зокрема, за інформацією міністерства транспорту Німеччини, DB Cargo перебуває в процесі створення «залізничного мосту», яким можна було б перевозити більше  сільськогосподарської продукції в порти Північного моря та Адріатики.

Наразі, як повідомили у DB Cargo, партнери компанії вже організовують два–три поїзди на день з України через Польщу та відповідні термінали до Західної Європи.

До перевезень долучилися провідні залізничні перевізники ЄС

Про реалізацію схожого проєкту на початку травня заявила і австрійська залізнична компанія Rail Cargo Group. Там повідомили, що з початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України обсяги перевезень сільськогосподарських вантажів зросли: у березні–квітні RCG організувала 30 зернових поїздів з України.

Нещодавно перший поїзд з українською кукурудзою відправила також чеська залізнична компанія ČD Cargo.

Залізниця Румунії повідомила, що відремонтує залізничну ширококолійну лінію, що веде з молдовського Джурджулешти до румунського міста Галац на березі Дунаю. Роботи планується виконати влітку поточного року. Крім того, залізниця Молдови заявляла про готовність цілодобово приймати вантажні поїзди з України.

 

Резюме

Через невирішеність питань з традиційними маршрутами внаслідок триваючої війни з боку Росії найближчими місяцями Україні лишається тільки два шляхи для експорту продукції – через західні сухопутні прикордонні переходи та річкою Дунай.

Хоча багато експертів скептично ставляться до можливостей цих шляхів вивезти весь необхідний обсяг зерна, надію на збільшення перевезень дає сприяння з боку багатьох країн та міжнародних організацій, включаючи G7, що об’єднує найпотужніші економіки світу.

Якщо не вдасться вирішити питання логістики української агропродукції, то наслідком може бути світова продовольча криза. Вона стосуватиметься не лише країн, що напряму експортують вітчизняне зерно, а й інших із числа бідних, по яких вдарить зростання цін на продовольчі товари. З початку широкомасштабної російської агресії ціни на деякі зернові вже підвищилися на світових ринках на понад 60%.